Курган не має імені. Просто горб серед вересових пагорбів. Пастухи обходять його стороною, а вівці не підступають до нього навіть у спеку.

Цієї осені пустки не мовчать. Щойно сідає сонце, з-за пагорба долинає спів: мелодія без слів, знайома й чужа водночас. Тварини скиглять і тікають. Діти навіть уві сні виводять мотив, якого їм ніхто не співав.

Колись у цих краях давали обіцянки. Земля, схоже, їх пам'ятає.

Ви знайдете слова, яких давно ніхто не чув. Чи наважитесь відповісти?


Невеликий атмосферний ван-шот. Можна взяти готових героїв або створити власних разом перед пригодою.